Економіка українського Полісся, загальна характеристика

Полісся є економічним районом України, який утворює міжобласний територіально-господарський комплекс. Останній включає в себе чотири області України -- Волинську (утворена 1939 p.), Житомирську (1939 p.), Рівненську (1939 р.) та Чернігівську (1932 p.). Територія району займає 102,1 км², а названих областей відповідно -- 20,2, 29,9, 20,1 та 31,9 тис км² .

У зазначених межах територія чотирьох поліських областей остаточно увійшла до складу України після возз'єднання Українських земель і закінчення Другої світової війни. Однак, окремі, порівняно незначні частини поліських етнічно-культурних територій, що за певного часу належали Україні (зокрема, Холмщина та частина Гомельської області) зараз знаходяться в складі інших держав (Польщі та Білорусі тощо). Нині територія району відзначається у цілому не характерною для України взаємною відокремленістю складових територіальних частин. Так, економічний район складається з двох територіально відокремлених анклавів -- Волинсько-Житомирського Полісся та Чернігівщини (Східного Полісся). Поліський економічний район розташовано в основному в природно-географічній зоні мішаних лісів, яка знаходиться у західній частині Східноєвропейської рівнини на території двох геоморфологічних регіонів -- Поліської низовини та Волинсько-Подільської плити. Частково території економічного району, а саме -- південні адміністративні райони в основному Житомирської та Чернігівської областей -- в зоні Лісостепу.

Українське Полісся має досить вигідне географічне положення вздовж північного кордону держави. На півдні Полісся межує з Карпатським регіоном, Поділлям, Черкащиною, Київщиною та Слобожанщиною. Через цей регіон проходять транспортні та зв'язкові мережі, що з'єднують Україну з Білоруссю, частково -- з Росією та Західною Європою. Таким чином, Поліський район є сполучною ланкою, з одного боку, між Україною та Білоруссю, Польщею, країнами Північної Європи та Балтії, а з другого -- між Росією та Західною Європою. Стратегічне положення району дає змогу активно залучати Полісся не тільки до розвитку міжрегіональних внутрішньо українських зв'язків, а й до торговельних та виробничих взаємовідносин України з іншими державами, створення вільних економічних зон, розбудови міжнародної системи торгівлі, транспорту та зв'язку, створення зон міжрегіонального та міждержавного співробітництва.

Енергетичною базою району є, поряд із власними (вугілля кам'яне й буре, газ, нафта та торф, дрова тощо), завезені з інших територій та з-за кордону енергетичні ресурси. Основними ринками збуту продукції промислового та сільськогосподарського комплексів Полісся є його внутрішній ринок, а також ринки інших економічних районів України, на які постачається продукція машинобудування, харчової та легкої промисловості, будівельні матеріали, електроенергія, рудна й нерудна сировина для чорної та кольорової металургії тощо. Продукція паливної промисловості, однак споживається в основному в межах району.

Для Полісся характерним є постійне зростання питомої ваги міського населення з відповідним зменшенням частки населення сільських місцевостей, подальша концентрація населення в міських агломераціях та промислових вузлах району. З кінця 1980-х pp. намітилась тенденція до зниження темпів зростання, а з початку 90-х -- скорочення абсолютної чисельності населення. Причинами цього явища стали зменшення народжуваності, зростання в загальній чисельності населення питомої ваги осіб літнього віку, зростання смертності, скорочення максимальної тривалості життя, зростання захворюваності на тяжкі хвороби, численні екологічні проблеми регіону.

Чисельність населення району -- 4926,7 тис. чол., що становить 10 % від загальної чисельності населення України. Порівняно з загальноукраїнською, густота населення району менша майже у два рази (49 чол. на км² проти 84). Для областей району значення густоти населення в 2012 р. становили: для Волинської області -- 53 чол/км²; для Рівненської області -- 59 чол/км²; для Житомирської області -- 49 чол/км²; для Чернігівської області -- 41 чол/км². Збільшення густоти населення спостерігається в напрямку з півночі на південь району. Найбільшими є значення густоти населення для міських агломерацій, найменші характерні для північних районів Чернігівської області та Чорнобильської зони обов'язкового та добровільного відселення. Внаслідок радіоактивного забруднення даної території, небезпечних для здоров'я і життя людей умов проживання, чисельність та густота населення Чорнобильської зони є найнижчими на Поліссі. З цих самих причин, особливою є і динаміка чисельності населення зони, яка значною мірою обумовлюється й досі міграційними процесами. Відмічається повернення кількох сот жителів 30-кіломет-рової зони відчуження, в основному осіб похилого віку у рідні краї на постійне проживання.

Рельєф та клімат Полісся є задовільними для господарювання. Для району характерними є ландшафти зони мішаних лісів, що відрізняються помірно теплим, вологим кліматом, поширенням піщаних рівнин. Поліська рівнина розташована на висоті близько 150--200 м над рівнем моря. Максимальна висота на сході району -- Овруцька височина 316 м. Перезволожені піщані низини Поліської рівнини пересічені густою мережею слабоврізаних русел та широкими поймами річок. Цей район характеризує також значне поширення дубово-соснових лісів (насадження займають зараз близько однієї третини території району, що перевищує середній для країни показник), боліт, заболочених місцевостей, луків, озер. Ознакою району є порівняно достатня забезпеченість водними ресурсами.

У межах Волинської та Рівненської областей, на Південному заході Полісся, знаходиться Волинська височина, що відповідає розташованій у цьому районі частині Волинсько-Подільської плити -- слабохвилястої рівнини із пересічними висотами 220-- 250 м. Максимальну висоту цієї частини Полісся -- 342 м визначає Мізоцький Кряж. Південні райони Житомирської та Київської областей займають північну частину Придніпровської височини (пересічні висоти 220--240 м). Південь Чернігівської області частково займає Придніпровська низовина, яка не має чіткої рельєфної межі з Поліською низовиною. її переважні висоти становлять 100--150 м. Для цих трьох регіонів півдня Полісся характерними є в основному ландшафти лісостепової зони.

Таким чином, переважно рівнинний характер місцевості, висока для України лісистість району, задовільна забезпеченість водними ресурсами створюють сприятливі умови для розвитку інфраструктури, галузей аграрного виробництва та промисловості. Однак наявність порівняно великих лісових насаджень, значної кількості перезволожених місцевостей, у тому числі болот (на Полісся припадає до половини заболочених земель України), у багатьох випадках потребує подальшого здійснення комплексу меліоративних робіт і рубок лісу для здійснення господарської діяльності і підвищення її ефективності.

Полісся майже цілком (за винятком південних районів Чернігівської області) знаходиться у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні. Континентальність клімату зростає з заходу на схід зі зменшенням зволоженості та заболоченості території і кількості опадів. Середня температура району в січні сягає від - 4 °С до - 8 °С; у червні -- від + 17 °С до + 19 С. Характерна для району середня кількість опадів -- 550--650 мм за рік майже збігається з середньою по країні. Тривалість безморозного періоду становить близько 150--60 діб за рік, літнього сезону -- 90--110 діб. Період вегетації сільгоспрослин закінчується наприкінці вересня -- на початку жовтня. Його тривалість становить 210--215 діб. Серед рівнинних територій України кліматичні умови Полісся є найбільш суворими. Саме тому можливості рослинництва у цьому районі обмежуються в основному сільськогосподарськими культурами, які не потребують великої кількості тепла, такими як жито, картопля, льон, гречка. Кліматичні умови забезпечують вирощування хмелю, озимої пшениці, ячменю та цукрових буряків, розвиток ягідництва, овочівництва і садівництва. Найбільш сприятливі для сільського господарства ґрунтово-кліматичні умови південної частини району (в основному на Житомирщині та Чернігівщині), де природна родючість ґрунтів вища (чорноземи), ніж у перезволоженій і заболоченій території північних районів.

Природно-кліматичні та соціально-економічні передумови господарювання визначають спеціалізацію Поліського району в загальнодержавному поділі праці, а саме його аграрно-промислову орієнтацію. У структурі суспільного виробництва помітно високими є частки переробних галузей АПК -- легкої та харчової промисловості. Крім цих, галузями спеціалізації Полісся в суспільному поділі праці в Україні стали різнопрофільне, в основному трудомістке машинобудування та металообробка, в тому числі приладобудування, автомобільна промисловість, випуск пожежного обладнання, різноманітних сільськогосподарських машин та устаткування, військово-промислове та конверсійне виробництво, а також хімія та нафтохімія, в тому числі виробництво мінеральних добрив, хімічних волокон та ниток, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів, виготовлення скляних та фарфоро-фаянсових виробів, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова галузі промисловості, добування окремих корисних копалин, у тому числі вугілля, торфу, нафти й газу, випуск вузькопрофільних виробів чорної й кольорової металургії, фармацевтична промисловість. Окремо треба вказати на такі профілі районної спеціалізації, як виробництво нерудних матеріалів (динасових кварцитів) для чорної металургії, добування титанової руди тощо, які мають важливе значення для національної економіки.