Про Київське Полісся.

     Київське Полісся – фізико-географічна область, частина Українського Полісся. У сучас. розумінні, особливо після катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, – комплексна заг.-геогр. область. Знаходиться в центр. частині Пн. України, між Житомирським Поліссям і Чернігівським Поліссям. Охоплює пн. частину Київ. і сх. частину Житомир. обл. На Сх. обмежене Дніпром з Київським водосховищем. У геол. відношенні К. П. – сх. схил УЩ, зверху перекритий товщею осадових порід потуж. 300–400 м, серед яких домінують гір. породи, що утворилися під час крейдового, палеогенового, неогенового, а також антропогенового періодів. У геоморфол. відношенні – моренно-горбиста рівнина. К. П. перетинають річки, які впадають у Дніпро та його найповноводнішу притоку Прип’ять. Трапляються зандри – форми льодовик. акумулятив. рельєфу (у межиріччі р. Уж і Тетерів), утвор. потоками талих вод біля пд. краю материк. зледеніння. Зандри (потуж. 15–20 м) складені з піску та гравію з великими домішками гальки, для них характерний хвилястий рельєф. Крім того, на Пн. Житомир. і Київ. обл. представлені ін. водно-льодовик. форми рельєфу – ками – окремі горби, пасма, тераси, що утворилися в період деградації материк. льодовика із пісків з домішками гравію і, подекуди, гальки. У природ. відношенні К. П. не є абсолютно однорід. тер. Із Зх. на Сх. зростає континентальність клімату. На Зх. випадає дещо більше опадів, зимові т-ри вищі, а літні – нижчі. Відповідно, із Зх. на Сх. зменшується густота річк. мережі й повноводність річок, заболоченість місцевості. Назва області вказує на те, що в минулому ця тер. майже повністю була вкрита лісами, які переривалися лише заболоченими ділянками. Нині лісистість становить від 10 до 60 %. Переважають сосн. і дубово-сосн. ліси, у підліску – ліщина, глід. На зх. межі К. П. трапляється субтропіч. жовтий рододендрон. Важливе природне багатство К. П. – ягоди і гриби. Зростають брусниця, буяхи, журавлина, костяниця, чорниця та ін. Тварин. світ представлений вовком, риссю, лосем, зубром, куницею лісовою, зайцем, білкою, свинею дикою. У болотах, річках та озерах водяться бобри, видри, кулики, качки. Природні умови сприяють розвитку тваринництва (молочно-м’ясне скотарство і свинарство), льонарства, картоплярства і зерн. госп-ва. Ростуть жито, овес і гречка. На Житомирщині зосереджено понад 70 % заг.-держ. насаджень хмелю.

     Значний негатив. вплив на К. П. спричинила Чорнобил. катастрофа. Нині частина К. П. входить до зони відчуження, звідки відселено людей і заборонено займатися госп-вом. Для вивчення унікал. рослин. і тварин. світу, що в екстремал. умовах підвищеної радіації та абсолют. відсутності людей і їх діяльності зазнає змін, створ. заказник заг.-держ. значення «Чорнобильський спеціальний». Здавна тер. К. П. – місце проживання етногр. групи українців – поліщуків. Природні умови цієї частини України зумовили своєрідні культурно-побут. особливості, що виявляються у всьому: засобах пересування (різні види човнів, плотів, поромів), прокладанні сухопут. доріг через болота (дамби, гатки), типах поселень, одязі та плетеному зі шкіри взутті, звичаях («бабина каша» на хрестинах, коливо на поминках) тощо. Своєрід. є й геогр. назви цієї місцевості, що переважно відображають місц. природні умови, ресурси та особливості госп. діяльності насел. Тут у минулому було поширене вироб-во поташу, дьогтю, смоли, про що свідчать назви сіл Буда-Бабинецька, Нова Буда, Буда-Полідарівська, Макарівська Буда, Буда-Радинська та ін. У давнину з болот. руди виробляли залізо, з якого виготовляли знамениті мечі, щити, списи, с.-г. реманент. Звідси походять назви сіл Рудня, Рудня-Левківська, Рудня-Сидорівська, Рудня-Димерська, Рудня-Тальська та ін. Також було розвинене вироб-во скла, на що вказують назви сіл Гута, Гута-Межигірська та ін. Київ також частково належить до К. П., оскільки одночасно знаходиться у 2-х природ. зонах – мішаних лісів (пн. частина) і лісостеп. (пд. частина). У межах області – Дніпров.-Тетерів. заповідне лісомислив. госп-во (пл. 37,9 тис. га), де охороняються типові природні комплекси К. П. (від 1967). Майже половина площі цього госп-ва вкрита лісом, є луки, багато озер і боліт. Переважають сосн. і дубово-сосн. ліси. Трапляються осикові й березові масиви. Тварин. світ характерний для Полісся – лось, козуля, олень європейський, свиня дика, рись, вовк, лисиця, заєць-русак, видра, бобер. Акліматизовані єнотоподібний собака, ондатра, фазан. З птахів водяться куріпка сіра, тетерук, качки, чирки, вальдшнеп, бекас, гуска сіра, журавель сірий, лелека чорний, сапсан, орлан-білохвіст, змієїд. К. П. має великі перспективи для всебіч. комплекс. розвитку госп-ва, збереження і відновлення природ. ландшафтів, розвитку рекреації і туризму, створення еталон. природно-госп. комплексу.