Білоочка.

Відноситься до сімейства коропових. Очі у цієї риби дуже великі – їх діаметр дорівнює 1\3 довжини голови. Вони опуклі з сріблястою райдужкою. Її головна ознака відмінності від риб з такою ж будовою тіла – густери (плоскирки), ляща і синців . Крім того, у білоокої більш велика, ніж у них, луска. Ніс дуже товстий і тупий, злегка нависає над ротом, який звернений трохи донизу. Тіло білоочки дуже сильно сплюснуте з боків, його товщина в чотири рази менше висоти, за що місцеві рибалки охрестили рибу «фанерою». Спина забарвлена в сірувато-бурий колір з блакитним відливом, боки і черево – сріблясто-білі. Всі плавники – сірувато-білі з темними облямівками по краях. Анальний плавець надзвичайно довгий. За розмірами і вагою її можна віднести до риб середньої величини. Звичайна її довжина 15-20 см при вазі 200-250 г. Іноді зустрічаються екземпляри довжиною до 25 і більше сантиметрів при вазі 500-600 г. Віддає перевагу глибокій і швидкоплинній воді, тому її важко зустріти в малих річках і озерах. У нас основними зонами проживання білоочки є Дунай, Дністер, Дніпро та Південний Буг. Статевої зрілості досягає на 3-4 році життя, при довжині 14-15 см. Нерест – стайний, у травні-червні , при температурі води 8-9°С. Ікру відкладає на рослинність. Однак є дані і про те, що білоочка нереститься і на дні глибоких ям. Харчується комахами, хробаками і молюсками. Не гребує і рослинними насадками. Ловиться білоочка круглий рік за винятком періоду розмноження і глухої зими. Найбільш активний її клювання відразу після нересту і перед настанням осінніх холодів. Шукати білоочку треба на течії, на глибині від півтора до п’яти і більше метрів. Навесні і восени краще наживляти гачок черв’яком або волохокрильцями, влітку – опаришем і зерновими насадками. Більш добутливою буває ловля в проводку з дна з підгодівлею. Але добре йде і на «гумку».