Йорж.

Ця маленька рибка з сімейства окуневих отримала свою назву за здатність так скуйовджувати всі свої плавники, коли її витягнеш з води, що і на рибу стає не схожою. Дивлячись на неї, можна подумати, що це якесь чудовисько: тулуб зігнуто кільцем, на спині стирчать гострі колючки, зяброві кришки також покриті колючками, розсунуті в сторони, рот усіяний дрібними зубами, широко відкритий, синявою виблискують вирячені очі. Але такий страхітливий вигляд це єдиний захист йоржа від ворогів. Часом навіть голодна щука не наважується напасти на цей клубок колючок. У дійсності йорж мирна і лінива рибка. Витягнувши з води досить пальцями стиснути зябра, він заспокоюється, відкриває рот і дає вільно витягнути гачок. Водиться вона у всіх наших водоймах. По виду йоржа не сплутаєш ні з ким. Лише злегка він нагадує окуня. Тіло його коротке, але досить високе, стисле з боків, вкрите дрібною лускою і густим шаром слизу. Голова тупа, злегка звернений донизу рот має м’ясисті губи і оснащений безліччю зубів. У забарвленні переважають сірі тони: спина – сірувато-зелена; боки – жовтуваті; черевце – білувате (у ставках з мулистим дном черевце йоржа буває жовтувато-сірим). Спинні і хвостовий плавники – сірі; анальний і парні плавники – світлі зі слабо-червонуватим відтінком. По всьому тілу і непарним плавникам розкидані маленькі темно-сірі і коричневі цятки і крапки. Звичайні розміри йоржа 7-12 см в довжину при вазі 20-30 г. Лише рідкі екземпляри досягають в довжину 15-18 см і ваги 150-200 г. Живуть йоржі осіло, зграями, міграції здійснюють рідко, тільки на нерест і на зимівлю. Це – типово донна риба. Йорж майже ніколи не піднімається за насадкою, яка розташована в 40-60 см від дна. Не любить йорж світла і теплої води, тому мешкає переважно в ямах і ярах з глинистим і піщано-гравійним дном, в тіні стрімчастих берегів, під плотами, мостами, під днищами дебаркадерів, у мірошницьких вирах і т. п. Нереститися починає ще під льодом і на мілководдях. Порціями відкладає ікру до самого червня. За характером харчування йорж відноситься до твариноїдних риб. У його раціоні – черв’яки, молюски, личинки комах і чужа риб’яча ікра. На нерестовищах він поїдає її у величезних кількостях і тим завдає значної шкоди всім риб’ячим популяціям. У деяких водоймах за своєї пристрасті до чужої ікри, йорж залишився практично на самоті. Нерозбірливість у їжі, ненажерливість, прожиття великими зграями, роблять ловлю йоржа цікавою і досить спортивною. Її умовно можна розділити на три періоди: весняно-літній, осінній та зимовий. Навесні після розтину льоду і до червня, коли вода прогріється більше 12°С, йоржі виходять на мілину і жадібно харчуються навіть під час нересту. В цей час їх можна ловити поплавцевими і донними вудками цілий день. Основна насадка – черв’яки. Після прогріву води йорж починає брати тільки вранці і ввечері, а при місяцеві і вночі на шматочки хробака. Більш добутливою буває осіння ловля, коли похолодає вода і йоржі починають збиратись у великі зграї. Тоді їх ловлять, насаджуючи цільних хробаків або пучки мотилів, переважно донними вудками. Особлива краса – ловля йоржів з під льоду. Окремі любителі цього способу вудіння не визнають взимку ніякий інший. Основними насадками стають мотиль і мормиш. На глибоких ямах з піщано-глинистим або мулкуватим дном можна з однієї лунки витягти не одну сотню йоржів. Незважаючи на те, що йорж рибка маленька, колюча та кістлява, в меню рибальської кухні вона займає незаперечне місце, а саме – «без йоржа – уха не гарна». Використовують йоржа і в якості наживки при лові миня.