Підуст.

Свою назву риба отримала за розташування рота. Він поперечний (у вигляді щілини) і знаходиться під сильно виданим вперед конічним хрящуватим носом. Нижня щелепа вкрита роговим чехоліком, що дозволяє вегетаріанцеві підусту легко зчищати водорості з підводних каменів. Своїм зовнішнім виглядом підуст нагадує яльца. Однак колір забарвлення яскравіше, ніж у яльца: спина зеленувато-чорна або бура, боки і черево сріблясто-білі. Спинний плавець чорний; хвостовий сірий з чорною окантовкою по краях; всі інші з червоним відливом. Від інших наших риб підуст відрізняється тим, що вся його внутрішня порожнина тіла покрита чорною плівкою. Підуст одного віку з яльцем більше його за розмірами. Однак до числа великих риб його не віднесеш, хоча окремі особини бувають і по кілограму вагою. Звичайна ж довжина підуста 20-30 см при вазі 200-300 г. Водиться підуст тільки у великих і середніх річках, але всюди нечисленний. Його улюблені місця – кам’янисті або глинисті перекати, пороги і нерівності дна з помірним перебігом. Тримається він і на пісчано-гравійному грунті перед островами, де струмінь води починає ділитися на два потоки. Основна їжа підуста – періфітон, зелена плівка, утворена водоростями, на підводних предметах. Але він не повністю вегетаріанець, поїдає також черв’яків, личинок комах, маленьких рачків, а також риб’ячу ікру. Причому не тільки ті, які зносяться течією і вільно пливуть ікринки, а й зскрібає їх з підводних предметів вже запліднену ікру, чим завдає великої шкоди риб’ячому поголів’ю. Вудять підуста з човнів в проводку і тільки в русловій частині річок, так як біля берегів ця риба не буває. Оптимальна глибина лову 1,5-2,5 м. Інтенсивно годуватися, а стало бути, і клювати підуст починає лише після нересту наприкінці травня. Добре він йде на вудку і в літню спеку, коли інші риби (особливо великі) майже не ловляться. Причому вудити його можна весь світловий день. Приманку підуст бере ще «ніжніше», ніж плітка (позначається своєрідність рота). Він не втягує її в глотку, а надовго затримує в своїх хрящуватих губах. Ось чому у початківців з 10 підсічок 7 бувають порожніми. Підсічений підуст сильно чинить опір. Відчувши гачок, відразу дає в сторону. Якщо в цей час йому не вдається звільнитися від зачепа, він починає трясти головою (рибалки кажуть «смикає, як собака на ланцюгу») і ходить зигзагами у самого дна, при цьому робить різкі рухи і круті повороти. Правда, такий бурхливий опір триває не довго. Але статистика й тут не на користь рибалок: з 3-4 підсічених підустів, витягнути з води вдається тільки одного. Все це говорить про те, що вудіння підуста високо спортивне заняття, воно навіть цікавіше, ніж вудіння головня. На успіх лову в сильному ступені впливає якість підгодовування. Найкраще для цієї мети використовувати запарені пшеничні висівки, присмачені рослинною олією. А щоб підгодовування не так швидко вимивало плином з сітки, висівки змішують з глиною. Муть і крихти здалеку привертають рибу. На таку суміш довірливий підуст впритул підходить до човна. Осіннє клювання підуста припиняється у вересні. У цей час він починає групуватися в зграї і відшукувати місця для зимової стоянки. З під льоду вудіння підуста не практикується.