Сліж.

Найближчий родич в’юна. Відрізняється від нього меншими розмірами, більшою округлістю тулуба і відсутністю на тілі луски, окремі лусочки лише розкидані по боках. Вусиків у нього всього шість і всі вони розташовані на верхній губі. Колір тіла цієї рибки сильно змінюється залежно від умов проживання і віку. Так, в річках з піщаним або кам’янистим дном слиж світліше, ніж у тінистих водоймах. Молоді – строкатіше старих особин. Зазвичай спина і боки сірувато-жовтого кольору з буро-зеленими цятками. Всі плавці бувають поцятковані рядами темних точок або суцільними смугами. Іноді черевні і анальний плавники бувають без плям. Слиж, як і в’юн, не вимогливий до якості води. Він може жити як в холодній і швидкій річці, так і в тінистому ставку з теплою водою. І там, і там тримається дна. Їжа слижа складається з водяних комах, їх личинок, черв’яків і ікри інших риб. З цієї останньої причини він особливо шкідливий у копаних ставках, де добре розмножується і часом повністю нищить такі породи риб, як лин і карась. На вудки голець попадається рідко, так як вдень ховається серед каміння, корчів, в нірках і інших укриттях. Годується в основному в сутінки і вночі. Ловиться зазвичай попутно при ловлі карася. М’ясо слижа смачне, юшку з нього рекомендують хворим і одужуючим. Хороший він в якості наживки. На нього охоче клюють головень, минь і окунь.