Судак.

Одна з найбажаніших здобич рибалки-любителя. По-перше, тому, що вудіння судака високоспортивне заняття; по-друге, м’ясо цієї риби вважається делікатесом. Судак має веретеноподібне подовжене тіло, вкрите дрібною, глибоко і міцно сидячою лускою. Передні спинні плавники у нього, як у окуня, складаються з кісткових колючок, з’єднаних перетинкою. Тулуб горбатий. На зябрових кришках немає луски. У судака потужні ікла чергуються з поруч дрібнішими зубами. У забарвленні судака переважають більш м’які сірі тони. Спина його зеленувато-сіра; черево біле, на боках добре проглядається 8-12 поперечних темних смуг. Обидва спинних і хвостовий плавці покриті рядами чорних цяток. Всі нижні плавці блідо-жовтого кольору. З колючих риб судак самий великий хижак. За величиною рекордсмени досягають у довжину 120-130 см і ваги 18-20 кг. Здатним до розмноження судак стає у віці 5-7 років при довжині близько 40 см. Нерест гніздовий при температурі 18-20°С. Самка відкладає ікру на глибоко розташовані під водою кореневища рослині, а самець після запліднення охороняє ікру і виклюнувшихся мальків. Мальки що з’явилися на світ, спочатку харчуються зоопланктоном, але вже через кілька тижнів ця малеча довжиною 2-3 см починають хижачити поїдаючи ще менше за розмірами потомство інших риб. Якщо при переході на рибний стіл поблизу не виявиться підходящого харчування, мальки судака у великій кількості гинуть. Саме цією обставиною пояснюється те, що при великій плодючості (доросла самка викидає 500 тисяч і більше ікринок) поголів’я судака у всіх наших водоймах невелика. Основною їжею дорослого судака, оскільки у нього рот невеликий, служать вузькі риби: яльці, пічкурі,верховодки. Справляється він також з йоржем і дрібною пліткою. Жабенят і линючих раків іноді (влітку) вживає тільки для різноманітності меню, і то в невеликій кількості. Живуть судаки невеликими зграйками, групуючись після нересту. Великі особини воліють усамітнення. Улюблені місця проживання – ями, вири, глибокі западини, серед каміння, корчів і зламів дна. Жирувати виходять на зорях, прочісуючи сусідні кам’янисті або піщані обмілини, перекати, ділянки із зворотною течією. За своєю ненажерливістю судак перевершує окуня і не поступається щуці. Забруднення води не переносить. При перших же ознаках псування води йде у верхні притоки або скочується вниз. Ловлять судака різними способами і майже цілий рік: не бере він лише в каламутній воді, та в саму жарку пору літа. У сезон відкритої води найбільш добутливим буває ловля на живця з насадкою на гачок пічкура, яльців або верховодки. Приманка повинна знаходитися недалеко від дна. Доцільно її періодично злегка піднімати, а потім опускати. Кращий час лову – ранній ранок. Днем судак відсиджується в корчах, ямах або у вирах. Вечірнє клювання, як правило, нетривале. Клює судак своєрідно. Схопивши губами приманку поперек, він тут же йде з нею в сторону. Потім на мить випускає її з рота, перевертає і починає заковтувати з голови. Поплавок фіксує всі ці маніпуляції: спочатку швидко йде убік, злегка потопаючи, потім, вистрибнувши з води, на мить завмирає і тільки після цього йде під воду. Від рибалки потрібно велика витримка, щоб не смикнути волосінь завчасно. Як тільки поплавок почне рух по поверхні води (риба захопила приманку), треба відразу ж послабити натяг волосіні, тобто здати частину її з котушки. Це необхідно для того, щоб риба безперешкодно забрала всього живця. І стравлювати волосінь потрібно до тих пір, поки поплавець не кинеться під воду. Підсікати слід швидким, але не широким розмахом. Відчувши гачок, судак намагається врятуватися в каменях або корінні. Підсічений судак ходить на вудці сильніше окуня, але не впадає з боку в бік і не вискакує з води, як щука. Втомлюється він багато швидше інших хижаків. Стомленого судака можна тягти до човна, не церемонячись. А скуштувавши повітря, він стає абсолютно безпорадним і дуже скоро засинає.Витягати його з води треба з допомогою сачка або багорика. Витягування на волосіні навіть затихлого судака небезпечно в останній момент він може рвонутися і обірвати снасть. Ловлять судака і на штучні принади: спінінгом з насадкою для стрімкого блешнення. Блешні ставлять вузькі, довгі, сріблястого (хоча б з одного боку) кольору. Спінінгом користуються в основному на мілинах і перекатах. Глибокі ями обловлюють прямовисно висячою блешнею, граючи нею в нижніх і середніх шарах води. У великих непроточних (озера) або слабопроточних (водосховища) водоймах практикується вудіння судака на «круги». З-під льоду судака ловлять на зимувальних ямах. Найбільш активне його клювання спостерігається по першому (листопад-грудень) і за останнім (березень-квітень) льодом. Вудять взимку жерлицями і блешнями в схил. При лові в схил як взимку, так і влітку поряд з вузькими блешнями використовують «коромисла», підсаджуючи на гачки пензлики мотилів або підв’язуючи пучечок червоних шерстинок.