Не масштабом, а змістом: уроки «Фронтери» в Луцьку
Глядачі сидять під великим білим шатром на відкритій сцені фестивалю
За воротами Окольного замку збираються гості. Хтось шукає тінь, хтось фотографує сцену, хтось стоїть у черзі за кавою. На сцені військовослужбовець, письменник і художник Валерій Пузік. Ще взимку він попередив побратимів: якщо не повернеться з позиції, блокнот із нотатками та віршами треба передати за вказаною адресою. Але 25 липня свій текст він читає сам — у Луцьку, на відкритті літературного фестивалю «Фронтера».
За кілька днів до старту команда монтувала пандуси, клеїла попередження про нерівну бруківку й облаштовувала простір. Протягом двох днів тут говоритимуть про відповідальність, війну, пам’ять, культуру і те, як кожна людина визначає власну межу причетності. Саме таку тему цьогоріч обрала «Фронтера».
Розмови без безпечної дистанції
У програмі майже не було панелей, де можна було залишитися осторонь реальності. Письменник і видавець Макс Кідрук пояснював, чому відмовився видавати вже оплачену книжку після того, як дізнався про російський слід у її створенні. Ветерани говорили, що частина досвіду війни досі не піддається письму. Під час дискусій поверталися до протестів, відповідальності, права мовчати й обов’язку діяти.
Для куратора програми Микити Москалюка така відвертість принципова: «Нам цінна доросла розмова на рівних, тож ми намагаємося не оминати чутливих тем. Водночас ми постійно вчимося працювати з ними й виносити їх на публічне обговорення».
Фестиваль не дає остаточних відповідей. Він збирає людей, готових чесно говорити про складне — навіть якщо формули «як правильно» ще немає.
Увечері першого дня у дворі Окольного замку відбувся перформанс Echoes / «Відлуння». Його створили письменниця Олена Герасим’юк і
