Скільки сіл в Україні: точна цифра 2026 року та мозаїка сільської мережі
Станом на початок 2026 року в Україні зареєстровано 28 369 сільських населених пунктів. Ця цифра включає традиційні села, хутори та колишні селища міського типу, які після законодавчих змін 2023–2024 років перейшли до сільської категорії. Разом вони становлять понад 95,5 % від загальної кількості населених пунктів країни — 29 711. Міських поселень — лише 1 342 (459 міст і 883 селища).
Така щільна мережа сформувалася за століття історії, коли кожне поселення виникало біля родючої землі, джерел води чи торгових шляхів. Сьогодні цифра вбирає в себе і депопуляцію останніх десятиліть, і наслідки адміністративних реформ, і реалії війни — особливо на прифронтових та тимчасово окупованих територіях, де повний підрахунок ускладнений. Для дослідників, генеалогів чи мешканців громад важливо бачити не лише загальне число, а й механізми його формування, регіональні контрасти та живу тканину сільського життя.
Ця мережа не просто статистика. Вона — каркас, на якому тримається культурна пам’ять, аграрна економіка та локальні ідентичності мільйонів людей.
Як саме рахують села: юридичні визначення та КАТОТТГ
В українському законодавстві «село» — це населений пункт із переважно садибною забудовою, чисельністю населення, як правило, до 5 тисяч осіб і аграрним або змішаним характером зайнятості. Хутір — ще менша форма, часто з кількома дворами. Селище (колишнє селище міського типу) після скасування цього статусу у 2023–2024 роках у більшості випадків перейшло до категорії сільських населених пунктів, не змінюючи суттєво загальну кількість, але вплинувши на структуру.
Облік ведеться через Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (КАТОТТГ), який підтримує Міністерство розвитку громад та територій. Кожен населений пункт має унікальний код, що фіксує його статус, підпорядкування громаді та районі. Саме цей реєстр дає офіційну цифру 28 369 сільських пунктів на початок 2026 року. Дані оновлюються з урахуванням перейменувань, приєднань до громад та, у rarer випадках, зняття з обліку повністю знелюднених пунктів.
Важливий нюанс: статистика зазвичай відображає підконтрольну територію. Села на тимчасово окупованих землях Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запоріжжя частково «заморожені» в обліку — їхній фактичний стан перевірити складно. Після деокупації окремих територій кількість активних пунктів іноді зростає за рахунок повернення людей і відновлення інфраструктури.
Історична динаміка: чому цифра майже не змінилася за 35 років
У 1991 році, на момент проголошення незалежності, в Україні налічувалося приблизно 28 844 сільських населених пунктів. За наступні десятиліття число повільно скорочувалося: 28 619 — за переписом 2001 року, 28 385 — у 2016-му. Основні причини — урбанізація, виїзд молоді до міст, низька народжуваність і поступове зняття з обліку повністю знелюднених хуторів.
| Рік | Кількість сільських НП | Зміна | Головні причини |
|---|---|---|---|
| 1991 | ~28 844 | — | Радянська спадщина густої мережі |
| 2001 | 28 619 | -225 | Урбанізація та міграція |
| 2016 | 28 385 | -234 | Економічна криза та депопуляція |
| 2022–2026 | 28 369 | стабілізація / незначні коригування | Реформа децентралізації + перекласифікація СМТ + вплив війни |
З 2020-х років падіння сповільнилося. Децентралізація передала громадам ресурси на дороги, ФАПи та школи, що частково стримало знелюднення. Закон про скасування статусу селищ міського типу додав кілька сотень пунктів до сільської категорії, компенсувавши природне скорочення. Війна прискорила процеси на сході та півдні, але на заході та в центрі мережа залишилася відносно стабільною.
Регіональна мозаїка: де сіл найбільше і чому
Густота сільської мережі нерівномірна. Найбільше сільських населених пунктів — у Чернігівській, Сумській, Полтавській, Вінницькій та Львівській областях. Тут історично склалися умови для дрібного землеволодіння: Полісся з його лісами та болотами, Поділля з родючими ґрунтами, Галичина з густою сіткою хуторів. У цих регіонах на одну громад часто припадає десятки сіл.
На противагу — промислові області сходу та півдня (Донеччина, Луганщина, Запоріжжя, Дніпропетровщина), де урбанізація та великі агропідприємства зменшили кількість дрібних поселень ще в радянські часи. Крим до 2014 року також мав свою специфіку з великими селами-курортами.
Цікавий парадокс: у Київській області, поряд зі столицею, з’явилися села-супутники з багатоповерховою забудовою та десятками тисяч мешканців. Вони зберігають статус села через історичне визначення та характер землекористування, хоча за інфраструктурою та населенням давно переросли багато міст.
Парадокси статусу: примарні села, великі «села» та межа між життям і папером
Офіційна цифра 28 369 — це зареєстровані пункти. Серед них, за оцінками експертів Інституту демографії та соціальних досліджень, приблизно 300–400 вважаються примарними або майже безлюдними: постійне населення відсутнє або складає кілька осіб похилого віку. Деякі з них офіційно не зняті з обліку через складну процедуру.
З іншого боку — рекордсмени за населенням. Софіївська Борщагівка (Бучанський район Київської області) налічує понад 25 тисяч мешканців. Петропавлівська Борщагівка — близько 12 тисяч. Ці поселення мають школи, магазини, багатоповерхівки та бізнес, але за законом залишаються селами. Такий статус впливає на оподаткування, планування та самоврядування.
Війна додала нових категорій: села, де люди виїхали через обстріли, але будинки стоять і частина родин планує повернення; села, повністю зруйновані; села на окупованих територіях, де облік ведеться за довоєнними даними. Після деокупації деякі з них «оживають» — повертаються мешканці, відновлюється робота старостинських округів.
Жива тканина чи повільне згасання: реалії сільського життя сьогодні
Депопуляція — реальність. У багатьох селах Полісся та центральних областей частка людей старше 60 років перевищує 40 %. Молодь виїжджає на роботу до міст або за кордон. Проте децентралізація дала громадам інструменти: місцеві бюджети, можливість залучати гранти на інфраструктуру, розвивати агротуризм та фермерські кооперативи.
Є й протилежні приклади. У деяких громадах Вінниччини, Львівщини та Івано-Франківщини села стають центрами зеленого туризму, органічного фермерства та ремісництва. Старости та активісти відновлюють клуби, бібліотеки, організовують фестивалі. Ці точки росту показують, що мережа сіл може не лише зберігатися, а й набувати нової якості.
У нашій практиці аналізу відкритих даних та звітів громад ми неодноразово стикалися з випадками, коли одне й те саме село в офіційних реєстрах значилося як «активне», а насправді там залишалося 5–7 постійних мешканців — переважно літні люди, які тримали господарство «для душі».
Практикум для допитливих: як перевірити дані про своє село чи область
Якщо ви шукаєте точну інформацію для генеалогічного дослідження, купівлі майна чи просто цікавитеся історією роду, покладатися лише на загальну цифру 28 369 недостатньо. Ось покроковий підхід, який дозволяє отримати актуальні відомості.
- Знайдіть КАТОТТГ-код вашого населеного пункту на офіційному порталі Мінрегіону або в реєстрі адміністративно-територіальних одиниць. Це найнадійніше джерело статусу та підпорядкування.
- Перейдіть на сайт територіальної громади (або decentralization.gov.ua) — там часто є актуальний склад старостинських округів та кількість населених пунктів у громаді.
- Для історичних даних використовуйте переписи 2001 та 1989 років, метричні книги та матеріали обласних архівів. Вони показують динаміку краще за сучасні реєстри.
- Для візуалізації та перевірки меж — ресурси з геоданими (Держгеокадастр, публічні кадастрові карти). Вони допомагають зрозуміти, чи не змінилися межі села після реформи.
- Якщо село прифронтове або на деокупованій території — звертайтеся безпосередньо до військово-цивільної адміністрації або старости громади за найсвіжішою інформацією.
Цей алгоритм дозволяє відрізнити зареєстрований пункт від реально живого поселення та уникнути помилок при роботі з даними.
Поширені помилки та міфи про кількість сіл
- «Всі села в Україні вимирають». Це перебільшення. Так, депопуляція триває, особливо на Поліссі та в прикордонних районах. Але сотні громад активно інвестують у інфраструктуру, залучають туристів і молодь через програми підтримки. Повністю знелюднених пунктів — меншість.
- «28 369 — це кількість живих сіл». Насправді це кількість зареєстрованих сільських населених пунктів. У цифру входять і примарні, і майже безлюдні, і ті, де люди живуть сезонно. Фактична кількість активно заселених пунктів нижча.
- «Найбільші села — це виняток, який не впливає на статистику». Насправді такі поселення, як Софіївська Борщагівка, змінюють уявлення про межу між селом і містом. Вони впливають на планування інфраструктури, транспорт і соціальні послуги в регіоні.
- «Після війни кількість сіл різко впаде». Війна прискорила знелюднення на сході, але на заході та в центрі процеси стабілізувалися завдяки децентралізації. Багато пунктів на деокупованих територіях повертаються до життя.
FAQ: відповіді на часті запитання
Чи враховуються села на тимчасово окупованих територіях у цифрі 28 369?
Так, більшість з них залишається в реєстрах за довоєнними даними. Фактичний стан там перевірити складно, тому загальна статистика включає їх умовно. Після деокупації дані уточнюються.
Скільки сіл в Україні вважаються безлюдними або примарними?
За оцінками експертів — приблизно 300–400 пунктів, де постійне населення відсутнє або мінімальне. Точна цифра не публікується офіційно, бо процедура зняття з обліку тривала.
Чи може кількість сіл зростати?
У мирний час — рідко, головним чином за рахунок перекласифікації (як було з колишніми СМТ). У період відновлення після деокупації можливе «повернення» пунктів до активного життя, що іноді відображається в місцевих реєстрах.
Яка різниця між селом, хутором і селищем?
Село — основний тип сільського поселення з садибною забудовою. Хутір — менша форма, часто без окремої ради. Селище (колишнє СМТ) — перехідна форма з елементами урбанізму, яка після 2023–2024 років у більшості випадків прирівняна до сільських пунктів.
Де знайти повний список сіл конкретної області чи громади?
Найкраще — КАТОТТГ на порталі Мінрегіону, сайт відповідної територіальної громади та decentralization.gov.ua. Додатково можна використовувати Вікіпедію (зі застереженням про актуальність) та обласні архіви для історичних списків.
Мережа українських сіл — це не застигла цифра. Це живий організм, який реагує на реформи, війну та внутрішні зміни суспільства. Розуміння, як саме формується число 28 369, допомагає бачити не лише статистику, а й реальні процеси, що відбуваються в найменших клітинках країни.
