Турбота про немовлят виникла понад мільйон років тому
Мати цілує голову немовляти, батько ніжно дивиться на них поруч
Людські немовлята значно слабші й менш самостійні, ніж дитинчата великих людиноподібних мавп. Ймовірно, так само було і понад мільйон років тому. Саме тому обов’язок доглядати за немовлятами та підтримувати матерів з новонародженими став невід’ємною частиною життя наших предків.
Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Proceedings of the Royal Society B Biological Sciences.
Акушерська дилема та ознаки безпорадності
Одну з гіпотез, яка пояснює слабкість людських малюків, називають «акушерською дилемою». При народженні діти мають слабкі м’язи шиї та незрілий мозок, який розвивається пізніше. Це своєрідний компроміс: він дозволяє жінкам із вузьким через прямоходіння тазом народити дитину з великим мозком.
Досі було важко визначити, коли саме в ході еволюції з’явилася ця особливість. Вчені запропонували новий метод. Він шукає зміни у верхній частині черепа, що відбулися невдовзі після народження й збереглися в дорослому віці. Сьогодні це називають деформаційною плагіоцефалією, або синдромом плоскої голови.
«Форма черепа змінюється через те, що дитина тривалий час лежить в одному положенні, а м’язи її шиї ще недостатньо розвинені, щоб контролювати розташування голови», — пояснює Юсуке Кайфу, співавтор дослідження і антрополог музею Токійського університету.
У 2007 році він звернув увагу на деформований череп скелета Homo floresiensis — архаїчного виду людини, відомого як «гобіт», який жив понад 50 тисяч років тому. Лікар пояснив, що деформаційна плагіоцефалія не викликається хворобою і не з’являється після смерті. Кайфу висунув теорію: сплощена форма черепа може свідчити про м’який, недорозвинений череп і потенційну нерухомість голови. Отже, це ознака безпорадності в дитинстві.
Порівняння черепів людей і мавп
Кайфу перевіряв теорію разом із дослідниками з Японії та Індонезії. Вони вивчили черепи сучасних немовлят (123 комп’ютерні томографії), людей віком від 200 до 1000 років (385), людиноподібних мавп (996), Homo erectus (5) і Homo floresiensis (1).
Дитинчата людиноподібних мавп народжуються більш фізично розвиненими і мають вужчий діапазон деформацій черепа. Натомість зразки людини — і сучасні, і скам’янілі — показали ширший діапазон деформацій і форм голови.
«Якщо дитинчата Homo erectus (жили від 1 мільйона до 110 тисяч років тому) були фізично такими ж безпорадними, то це щось нам говорить про їхню поведінку: їм довелося б піклуватися про дитину так само старанно, як і нам», — каже Юсуке Кайфу.
Вчені також виявили, що мозок Homo floresiensis був дуже малим, як у шимпанзе. Проте процес формування його голови не був таким, як у великих мавп.
«Стадія новонародженого Homo floresiensis проходила такий самий складний процес, як і в наших предків. Необхідність доглядати за дітьми та підтримувати матерів із немовлятами може бути не лише своєрідною платою за наш великий мозок. Ймовірно, він є невід’ємною частиною історії людства — щонайменше від часів спільного предка Homo erectus і Homo floresiensis, який жив понад мільйон років тому», — підсумовує Юсуке Кайфу.
