«Музей сучасного мистецтва має бути приватним» — Борис Гриньов

Борис Гриньов — український фізик, академік Національної академії наук, директор Інституту сцинтиляційних матеріалів і представник України в CERN. Паралельно він уже понад чверть століття збирає сучасне мистецтво. Родинна колекція Гриньових налічує близько чотирьох тисяч творів, з яких 20 відсотків — сучасні. Колекціонер присвячує цьому рівно половину життя і вважає, що саме через мистецтво можна відстежувати тенденції та розуміти зміни сьогодення.

За освітою Гриньов — фізик. Вибір професії визначила родина: батько інженер, мати викладачка, дід — ботанік, якого репресували в 1937 році. Науковець закінчив фізичний факультет Харківського університету. Його дослідження увійшли до робіт, відзначених Нобелівськими преміями. Нині він працює над детекторами для майбутнього колайдера, який має запрацювати у 2070-х роках. «Фізик увесь час у пошуку. Як художники», — каже Гриньов.

Як формувалася колекція

Борис разом із дружиною Тетяною почав збирати мистецтво з середини 1990-х. Спочатку це були роботи першої половини ХХ століття: соцреалізм, конструктивізм, бойчукізм, неофіційне мистецтво. Перша картина — антикварна, привезена з Австрії. Вона дала відчуття можливості. Згодом колекціонери перейшли до сучасного мистецтва. Причина — шахрайські схеми на ринку антикваріату. Відтоді Гриньов купує лише оригінальні роботи, зроблені вручну, і співпрацює безпосередньо з митцями.

У колекції — твори Олександра Саєнка, Валерія Ламаха, Алли Горської, Олександра Дубовика, Давида Чичкана, Олександра Ройтбурда, Василя Цаголова, Жанни Кадирової, Влади Ралко, Тіберія Сільваші та багатьох інших. Найбільше зібрання — спадщина херсонського художника Стаса Волязловського. Після його смерті у 2018 році мати митця передала 360 одиниць архіву в Grynyov Art Foundation. Це викликало дискусію в мистецькій спільноті, проте Гриньови наголошують, що виконують волю матері: роботи показують на виставках і видали книгу.

Після початку повномасштабного вторгнення колекцію довелося рятувати під обстрілами. У Харкові прорвало труби в сховищі. Кураторка Марина Конєва щодня пішки діставалася до майстерні. Вдалося евакуювати близько двох тисяч робіт у перші дні, згодом — решту. Зараз близько 900 творів за кордоном, решта — у містах України. Один із волонтерів, які вивозили колекцію, загинув від російського удару.

Незважаючи на небезпеку, Гриньов продовжує виставкову діяльність. З 2023 року кожні пів року показує експозиції в Полтавському художньому музеї. У 2024-му в харківському «ЄрміловЦентрі» відкрили виставку «Ковчег» з творів колекції.

Приватний музей замість державного

Борис Гриньов переконаний: музей сучасного мистецтва в Україні має бути приватним. Державні структури, на його думку, занадто повільні. «Мистецький Арсенал проводить дві-три виставки на рік. Корсаків у Луцьку — десятки», — пояснює колекціонер. Він вважає, що під час війни пріоритет — дрони і ракети, а не нові державні музеї. При цьому Гриньов активно співпрацює з існуючими інституціями, дарує роботи і підтримує українські проєкти на Венеційській бієнале.

Ще до війни українські колекціонери передали Центру Помпіду 130 робіт Харківської школи фотографії, зокрема з колекції Гриньових. Це викликало звинувачення в «вивезенні» мистецтва. Колекціонер відповідає: фотографії — тиражні, вони залишаються і в Україні. «Україна зараз — світова держава на кордоні зі злом. Ми повинні показувати, що маємо власне обличчя. Не лише вояків, а й митців», — підсумовує Борис Гриньов.