Геннадій Леонідович Труханов: шлях від капітана до мера Одеси

Геннадій Леонідович Труханов народився 17 січня 1965 року в Одесі і протягом понад десяти років визначав обличчя одного з найбільших міст України. Тричі обраний міським головою, він керував портовою столицею з 2014 до жовтня 2025 року, коли указом Президента його позбавили українського громадянства. Його біографія — це суміш військової дисципліни, охоронного бізнесу, політичних поворотів і гучних скандалів, які досі розділяють одеситів.

Сьогодні, у середині 2026 року, колишній мер залишається фігурою, про яку продовжують сперечатися: хтось бачить у ньому ефективного господарника, який зберігав стабільність у важкі роки, інші — символ сумнівної лояльності та системних проблем місцевого самоврядування. Нижче — детальна хроніка його життя, рішень і наслідків, перевірена за відкритими джерелами.

Військова молодість і перші кроки в бізнесі

Одеса 1960-х зустріла майбутнього політика в звичайній сім’ї. Батько — Леонід Дем’янович, мати — Марія Дмитрівна. Хлопець навчався в середній школі № 4, а 1982 року вступив до Одеського вищого артилерійського командного училища імені Фрунзе. Через чотири роки випустився лейтенантом із спеціальністю інженера з ремонту та експлуатації автомобільної техніки.

Служба в Північно-Кавказькому військовому окрузі тривала з 1986 до 1992 року. За цей час Труханов дослужився до капітана. Після розпаду СРСР повернувся до рідного міста і майже одразу пішов у приватну охорону. Спочатку очолив службу безпеки науково-виробничого підприємства «Мінімакс», а 1993–1996 роки провів як директор фірми «Капітан і Ко». Саме тоді з’явилося прізвисько «Капітан», яке закріпилося за ним надовго.

Паралельно він занурився у спортивний світ. З 2003 року очолював Українську національну федерацію таїландського боксу «Муей-Тай», а з 2014-го — Європейську федерацію. Цей напрям залишався для нього не просто хобі, а інструментом публічної присутності.

У 2002–2006 роках здобув юридичну освіту в Київському національному університеті внутрішніх справ. 2008-го захистив кандидатську дисертацію з психології в Одеському національному університеті імені Мечникова. 2013 року додав до портфеля диплом Одеського регіонального інституту державного управління. Така освітня траєкторія дозволила йому впевнено почуватися і в кабінетах, і в залах засідань.

Від депутата міськради до народного депутата

Політичний старт відбувся 2005 року, коли Труханова обрали депутатом Одеської міської ради. У 2006-му він очолив комісію з питань молоді та спорту, а 2010-го став головою фракції Партії регіонів у міськраді. Саме тоді сформувався його стиль — прагматичний, орієнтований на господарські питання і тісні зв’язки з місцевим бізнесом.

2012 рік приніс мандат народного депутата VII скликання від Партії регіонів (округ № 136). У Верховній Раді він працював у комітеті з питань транспорту. Після подій Євромайдану вийшов із фракції і приєднався до депутатської групи «Економічний розвиток». Цей маневр став першим сигналом політичної гнучкості, яка пізніше допоможе йому тричі вигравати мерські вибори.

За моїм досвідом спостереження за одеською політикою тих років, саме вміння швидко змінювати риторику без втрати електоральної бази стало однією з ключових рис Труханова.

Три терміни на посаді міського голови

25 травня 2014 року, на тлі напруги після подій 2 травня в Одесі, Геннадій Леонідович Труханов переміг на позачергових виборах із результатом 43,49 % і 27 травня склав присягу. У 2015-му його переобрали вже в першому турі з понад 52 %. 2020 року у другому турі він здобув 54,28 % проти Миколи Скорика.

Під його керівництвом місто отримало кілька помітних інфраструктурних проєктів. Відкрили естакаду на 10-й станції Великого Фонтану, яка з’єднала частини «Траси здоров’я» — найдовшої велопішохідної доріжки в Україні. Відреставрували будинок Руссова, сходи Потьомкінські, кілька парків. З’явилися інклюзивно-ресурсні центри та нові дитсадки. Під час повномасштабного вторгнення Труханов публічно засудив агресію РФ, записав звернення до російських військових і ініціював створення «Хабу Ветеран».

Однак господарські успіхи супроводжувалися постійними звинуваченнями в корупційних схемах. Панамські документи 2016 року пов’язували його з понад двадцятьма офшорними компаніями. Справи щодо заводу «Краян», земельних ділянок і недостовірного декларування тягнулися роками, закінчуючись то заставами, то виправданнями.

Дані таблиці зібрані з офіційних протоколів територіальних виборчих комісій та повідомлень Центральної виборчої комісії.

Скандали, розслідування і зміна риторики після 2022-го

Найгучніші епізоди стосувалися можливого російського громадянства. Ще 2016 року Панамський архів і окремі політики заявляли про наявність російських паспортів. Труханов заперечував, у 2017 році його представники домоглися судового рішення в Московській області про анулювання внутрішнього паспорта РФ. Проте питання не зникло.

Після 24 лютого 2022 року публічна позиція різко змінилася. Мер засудив вторгнення, підтримав ЗСУ і перейшов на переважно українську мову в офіційних зверненнях. Багато хто сприйняв це як прагматичну адаптацію, інші — як щире переосмислення.

У нашій практиці аналізу місцевої політики ми стикалися з випадком, коли подібна зміна риторики дозволила зберегти контроль над містом у найкритичніший період, але водночас посилила підозри щодо попередніх зв’язків.

Кримінальні провадження не припинялися. У 2018-му його затримували в аеропорту «Бориспіль», звільняли під заставу. У 2023-му знову арешт у справі про розкрадання, знову застава. Кожна справа ставала предметом політичних спекуляцій з обох боків.

Жовтень 2025-го: позбавлення громадянства і падіння

14 жовтня 2025 року Президент Володимир Зеленський підписав указ про припинення громадянства України Геннадія Леонідовича Труханова. СБУ оприлюднила копії документів, згідно з якими 15 грудня 2015 року він отримав закордонний паспорт РФ терміном на 10 років. Спецслужба стверджувала, що документ чинний, а сам Труханов залишається громадянином Росії.

Екс-мер категорично заперечив автентичність паспорта, назвав його підробкою і заявив про підготовку позову до Європейського суду з прав людини. Незалежні розслідувачі, зокрема Христо Грозев, вказували на ознаки фальсифікації саме цього документа, хоча підтверджували факт наявності в минулому російських внутрішніх паспортів.

Наступного дня повноваження мера припинили. Було створено Одеську міську військову адміністрацію. 28 жовтня 2025-го Труханову повідомили про підозру у службовій недбалості у зв’язку з наслідками повені, під час якої загинуло дев’ять людей. Суд обрав цілодобовий домашній арешт з електронним браслетом. У січні 2026-го запобіжний захід замінили на особисте зобов’язання.

Станом на літо 2026 року колишній мер продовжує публічну діяльність, оскаржує рішення про громадянство і наполягає на відсутності російського паспорта, посилаючись на офіційні відповіді третіх держав.

Особисте життя і публічний образ

Одружений. Має двох доньок — Катерину (1986 р. н.) та Алісу (2000 р. н.). У деяких джерелах згадується також син Андрій. Сім’я традиційно трималася в тіні, рідко з’являючись у публічному просторі.

Образ «Капітана» — стриманого, жорсткого, орієнтованого на результат — формувався роками. Прихильники підкреслювали його вміння домовлятися і зберігати відносну стабільність міста. Критики акцентували на непрозорості земельних рішень, зв’язках із бізнес-групами та сумнівній політичній біографії.

Нагороди включають орден Данила Галицького (2008), ордени «За заслуги» III і II ступенів. У 2019 році журнал «Новое время» назвав його найвпливовішим одеситом року.

Поширені запитання про Геннадія Леонідовича Труханова

Чи дійсно у Труханова був російський паспорт?
СБУ опублікувала документи, які вважає доказом. Сам екс-мер і частина незалежних розслідувачів стверджують, що конкретний закордонний паспорт 2015 року є підробкою. Факт наявності внутрішніх російських паспортів у минулому підтверджується кількома джерелами, але їхній статус на 2025–2026 роки залишається предметом судових спорів.

Чому його не відсторонили раніше?
Юридична процедура позбавлення громадянства потребує чіткої доказової бази і рішення Президента. До 2025 року відповідні матеріали або не були зібрані в повному обсязі, або політична ситуація не дозволяла такого кроку.

Хто керує Одесою зараз?
Після жовтня 2025 року місто перебуває під управлінням військової адміністрації. Повноваження міського голови припинені автоматично у зв’язку з втратою громадянства.

Чи може Труханов повернутися в політику?
Без українського громадянства обіймати виборні посади неможливо. Відновлення громадянства через суд — тривалий процес, результат якого наразі невідомий.

Міфи і реальність навколо фігури мера

• «Він завжди був проросійським» — до 2014–2015 років публічна риторика дійсно мала проросійський відтінок, характерний для багатьох політиків Півдня. Після 2022-го позиція змінилася на відкрито проукраїнську.
• «Усі інфраструктурні проєкти — лише піар» — частина об’єктів справді покращила якість життя, частина залишалася незавершеною або викликала питання щодо вартості.
• «Позбавлення громадянства — чисто політична помста» — рішення базувалося на матеріалах СБУ, але момент його ухвалення співпав із зростанням суспільного тиску після повені 2025 року.

Одеська історія Геннадія Леонідовича Труханова ще не закінчена. Судові процеси тривають, суспільна дискусія не вщухає, а місто, яке він очолював понад одинадцять років, продовжує жити вже без нього на чолі.