Нові критерії госпіталізації: МОЗ розвіяв побоювання українців
Лікарка з планшетом і стетоскопом біля пацієнта з крапельницею
Наприкінці липня 2026 року в Україні набули чинності єдині критерії госпіталізації пацієнтів. Наказ Міністерства охорони здоров’я, підписаний міністром Віктором Ляшком, чітко визначає випадки планової та екстреної госпіталізації, переведення пацієнтів і умови виписки зі стаціонару.
Документ викликав активні дискусії. Багато громадян побоювалися, що доступ до безоплатного лікування в лікарнях звузиться. Медики висловлювали занепокоєння, що нові правила можуть обмежити клінічну оцінку кожного випадку.
Чому з’явилися єдині критерії
Раніше підстави для госпіталізації містилися в різних документах — клінічних протоколах, галузевих стандартах і локальних правилах закладів. Це призводило до різного розуміння рішень. Пацієнти, які потребували стаціонару, іноді отримували відмову. Водночас люди, здатні лікуватися амбулаторно, необґрунтовано займали ліжка.
Новий стандарт об’єднав усі критерії. Його розробили на основі настанов провідних міжнародних професійних товариств і інструментарію Appropriateness Evaluation Protocol, який застосовують у багатьох країнах. Документ обов’язковий для державних, комунальних і приватних закладів, а також для лікарів-ФОПів.
У МОЗ наголошили: критерії не спрямовані на обмеження госпіталізації чи скорочення допомоги. Вони не працюють автоматично. Остаточне рішення ухвалює лікар після оцінки загального стану пацієнта, динаміки захворювання, результатів обстежень, супутніх хвороб, ризиків амбулаторного лікування та можливостей конкретного закладу.
Підставами для стаціонарного лікування можуть бути потреба в цілодобовому спостереженні, безперервний моніторинг життєвих функцій, інвазивні чи високоризикові втручання, неможливість безпечно лікувати амбулаторно, відсутність доступної альтернативи, а також критичні показники дихання, кровообігу, свідомості чи лабораторних досліджень.
«Формальна відповідність або невідповідність окремому критерію сама собою не означає автоматичної госпіталізації чи відмови в ній», — запевнили у відомстві.
Особливості для дітей і соціальні показання
Під час лікування дітей лікарі мають враховувати, чи родина здатна забезпечити належний догляд. Якщо дорослі не можуть самостійно помітити небезпечні симптоми, дитину можуть госпіталізувати.
Якщо лікар не може ухвалити рішення одразу, пацієнт перебуває під медичним спостереженням упродовж доби. За цей час проводять діагностику та оцінюють стан у динаміці.
Вперше документ визначає соціальні показання для госпіталізації. Серед них — відсутність безпечного житла, тепла, води, електроенергії чи зв’язку, ризик насильства, нездатність до самообслуговування, неможливість безпечно контролювати лікування інсуліном, киснем чи іншими засобами, відсутність доступу до необхідного обладнання вдома, проблеми з транспортом або зв’язком для повторного огляду, а також відсутність своєчасного доступу до первинної медичної чи соціальної допомоги.
«Це важливий механізм захисту людей у складних життєвих обставинах: соціальні ризики, через які лікування поза лікарнею може бути небезпечним, не повинні ігноруватися», — підкреслили в МОЗ.
Пацієнта виписують, коли він більше не потребує цілодобового нагляду і може продовжити лікування амбулаторно. Далі стан контролює сімейний лікар, який за потреби скеровує до спеціаліста або на повторну госпіталізацію.
Стандарт не встановлює тарифи, правила оплати послуг чи кількість лікарняних ліжок. «Йдеться не про зменшення обсягу медичної допомоги, а про її надання в належному місці, в необхідному обсязі та відповідно до стану конкретної людини», — стверджують у міністерстві.
